Історія курорту Пуща-Водиця

В кінці ХІХ – на початку ХХ століття Київ переживав справжній "будівельний бум": активні ділки скуповували садиби міщан, викладачів, збіднілих аристократів, зносили одноповерхові особнячки, вирубували фруктові сади, а на їх місце по всьому периметру ділянок будували багатоповерхові прибуткові будинки з дворами-"колодязями", де не було жодного зеленого насадження. Тому з приходом весни багато киян починали нудитися від духоти міста і намагалися будь-яким сином виїхати кудись подалі від пилу Києва, але недалечко, щоб можна було будь-коли без перешкод повернутися додому.

Майже самою відомою дачною місциною під Києвом була Пуща-Водиця із заповідним дубово-сосновим лісом, де ще в XI столітті любили займатися мисливством київські князі (в літописах 1009 -1010 рр. згадується полювання князя Володимира), а в 1724 р. було створено казенне лісове господарство.

В 1890-х рр. міська дума заснувала тут дачне селище Пуща - Водиця. В 1904 р. були побудовані протитуберкульозні, а в надалі і загальносоматичні санаторії. З 1981 р. Пуща-Водиця – селище міського типу.

Пуща-Водиця розміщена на північно-західній околиці Києва. Південним її кордоном вважають Гостомельське шосе, східним - Мінське шосе, західним - дорога на село Мощун. На півночі вона простягається до села Демидів.

Кліматичний курорт Пуща-Водиця - один із самих мальовничих ділянок міста Києва. Свою назву місцина отримала від слова "пуща", тобто густого, непрохідного лісу, і назви невеличкої річечки Водиці. Площа Пущі-Водиці становить біля чотирьох тисяч гектарів. Пуща-Водицький ліс переважно (на 70%) сосновий. Але тут також посаджено багато берез, дубів, кленів.

Значну роль в розвитку дачного поселення Пуща-Водиця відіграли в конці ХІХ століття київські лікарі Ф. Г. Яновський і Г. Р. Рубінштейн, з ініціативи яких в Пущі були побудовані перші санаторії, а дачі почали знімати хворі. Дуже сприяв створенню поселення Пуща-Водиця і голосний Київської міської думи Чоколов, який у 1883 році виступив з пропозицією організувати дачну місцину. Дачне поселення з 600 ділянками з’явилося в Пущі-Водиці тільки через десять років, в 1893 році. Принцип самоуправління поселення Пуща-Водиця дійсно нагадував устрій класичного "міста-саду": ділянки здавалися приватним особам в довгострокову оренду, а власником лісових угідь залишалася Київська міська дума. Площа однієї ділянки складала 2700 кв. м, ділянка забудовувалася протягом двох років від початку оренди, а площа будинку повинна була складати не менш як 72 кв. м.

Поселення поступово перетворювалося на курорт для хворих легеневими захворюваннями, і завдяки цьому сюди було проведено трамвайні колії (1904 г.), що з’єднали Пущу з Києвом, а також телефонний зв’язок. Власниками дач в Пущі-Водиці були архітектори В. та І. Ніколаєви, Е. Брадтман, фабриканти Я. Ріхерт та І. Снежко; бував тут і архітектор В. Городецький.

Особливо гарна Пуща-Водиця навесні та влітку. Коли зійде сніг і просохне земля, на галявах, серед кущів, починають розпускатрися квіти. А в травні бринить дзвониками конвалія, розквітає і фіалка, і блакитна вероніка. Гордо висяться гіллясті могутні дуби, стрункі горделиві сосни а поряд із ними - білотілі берізки, дикі груші та яблуні. Влітку землю вкривають світло-жовті безсмертники, тимян та ромашка. Вузькі стежки ведуть до прохоладних і грибних місць або на сонячні галявки, вкриті трускавкою. В затінках просік безліч різноманітних лікарських рослин. Хоча по-своєму гарні пуща-водицькі пейзажі і восени, і взимку.

Багатьох письменників і митців зачарувала краса Пуща-Водиці.
В свій час тут побували Петро I, Катерина II, Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь (1830 г.), Л. М. Толстой, Л. Українка. Зобразили її у своїх полотнах художники І.С. Іжакевич, Ф.3. Коновалюк.

перейти